Кодування досі залишається найпопулярнішим запитом родин. Воно зрозуміле, швидке й відносно недороге: людину везуть до кабінету, там щось роблять, і додому вона повертається тверезою. Проблема починається через кілька місяців.
Що насправді робить кодування
Незалежно від методу, суть одна: створити страх. Людині формують стійке переконання, що вживання призведе до тяжких наслідків аж до смерті. Страх працює, і працює непогано, поки тримається.
Але страх не лікує причину. Він накриває її кришкою. Усе, що привело людину до вживання, залишається на місці: невміння витримувати напругу, конфлікти в родині, оточення, звички, спосіб реагувати на будь-який стрес.
Чому кришка зривається
Термін дії страху обмежений. Через півроку, рік, іноді два людина перевіряє: а що буде, якщо трохи. Нічого страшного не стається, і кришка злітає.
Далі найгірше: повернення відбувається не до попереднього рівня, а до значно тяжчого. Організм і психіка ніби надолужують паузу. Саме тому родини часто кажуть, що після кодування стало гірше, ніж було.
Детальний розбір різниці між двома підходами є тут: кодування чи реабілітація.
Що робить реабілітація
Реабілітація займається тим, що кодування залишає осторонь. Це не про заборону, а про навчання жити інакше.
За кілька місяців людина проходить те, чого не встигла засвоїти за роки вживання:
- розпізнавати власні стани до того, як вони стають нестерпними;
- витримувати напругу без хімічної допомоги;
- будувати стосунки, у яких не треба брехати;
- відновлювати режим, роботу, побут, відповідальність;
- розуміти, що саме запускає бажання вжити, і що з цим робити.
Це довше й дорожче за кодування. Але це єдине, що змінює саму людину, а не тільки її поведінку на найближчі місяці.
Коли кодування все ж доречне
Було б нечесно сказати, що воно не потрібне взагалі. Кодування має сенс як тимчасова міра: коли треба виграти час, дотягнути до місця в програмі, зупинити запій перед госпіталізацією.
Помилка не в самому методі, а в очікуванні. Коли родина сприймає кодування як лікування, вона розслабляється й перестає щось робити. А потім дивується зриву.
Як обрати між варіантами
Практичне правило звучить так: чим довший стаж вживання, тим менше сенсу в коротких методах. Якщо людина вживає рік, шанс, що спрацює комбінація з кодування й підтримки родини, ще існує. Якщо йдеться про п'ять або десять років, без повноцінної програми результату не буде.
Другий орієнтир кількість попередніх спроб. Після двох невдалих кодувань третє не спрацює краще за перші два. Повторювати те, що вже не допомогло, лише через звичку, найдорожча помилка родини.
Питання, яке варто поставити собі
Чого ви очікуєте від лікування насправді. Якщо мета в тому, щоб людина перестала пити на найближчі місяці й не соромила родину, цього можна досягти швидко.
Якщо ж мета в тому, щоб вона змінилася й почала жити інакше, доведеться прийняти, що це довго й вимагає участі всіх. Чесна відповідь на це питання економить час і гроші краще за будь-яку консультацію.
Про очікування родини
Ще одна поширена пастка: очікування, що після програми людина стане такою, якою була до вживання. Так не буває. Вона стане іншою, і з цією іншою людиною родині теж доведеться вчитися жити.
Скільки це коштує насправді
Порівнювати ціну кодування й реабілітації некоректно, бо це різні за обсягом послуги. Чесніше порівнювати інакше: скільки коштує рік вживання.
Порахуйте самі: витрати на речовину, борги, зіпсуте майно, втрачена робота, лікування наслідків, гроші, які родина віддає за нього. У більшості випадків рік хвороби виходить дорожчим за програму. Про те, з чого складається вартість і що в неї входить, читайте на сторінці вартість реабілітації.
А тим, хто живе поруч зі столицею, варто подивитися, які варіанти доступні поблизу: лікування наркоманії в Київській області.